existence (EP 2021)
Про альбом
До першого міні-альбому Thuyone ввійшли чотири пісні на тексти різних поетів - сучасної української поетки Катерини Калитко, шістдесятника-екзистенціаліста Василя Стуса, американського модерніста й експериментатора е. е. каммінґса та світового класика, проклятого поета Артюра Рембо. Пісні до альбому було створено впродовж 2020-2021 років. 23 червня на Х Книжковому Арсеналі відбулася перша презентація альбому.

Цей альбом - "Existence", тобто "Екзистенція" - про моторошне усвідомлення власного існування, про біль невпізнавання самого себе у власному бутті, про калейдоскоп рутини довкола та пошуки особистого сенсу в цьому гігантському Всесвіті. Стиль цих пісень коливається від космічного синтпопу до похмурого колдвейву, і їх пронизує теплий ламповий ностальгійний ретро-вайб. Атмосферу доповнює відсторонений жіночий вокал.

"Гармонійна суміш легкої ненав'язливої електронної музики та глибокої поетичної лірики. Слухається на одному диханні, хоча у роботі Елли Євтушенко не все так просто, як може здатися під час першого знайомства - насичений післясмак відчутно" - Тарас Хімчак, Mezzanine

"Новий альбом Thuyone стоїть на трьох китах: в ньому гармонійно поєднані модний колдвейв-сінті-поп саунд, по-справжньому глибока поезія і трохи відсторонений, дуже доречний цьому стилю вокал Елли Євтушенко. Ця музика про юність, про крихкість і силу краси, вона сповнена романтики й мрійливості, ейфорії та щемкого смутку в рівній мірі" - Олена Грозовська, художниця, співачка, кураторка мистецьких проєктів

"Thuyone — це мультилінгвальна українська артистка з п’ятьма підписниками на ютуб-музиці, у якій я бачу обличчя. Обличчя — це дуже важлива складова артиста. Без обличчя ти ніхто. А коли в тебе є ти, можна пробачити й сирі аранжування, й огріхи у зведенні. Навіть більше: усі ці недоліки починають працювати на артиста. Він стає об’ємнішим та виділяється серед інших. А бути мультилінгвальною і водночас цільною і виразною — складне завдання" - Стас Корольов, артист, електронщик, колишній член гурту Yuko та автор сольного проєкту. Коментар для "Заборони"
Ексклюзивно на презентації альбому на Х Книжковому Арсеналі прозвучала імпровізація на вірш Ігоря Римарука "Давня пісня". Нижче ви можете побачити фотографії з концерту, а також почитати тексти пісень з альбому (іноземні - з перекладами українською).
Anysong (e. e. cummings)
anyone lived in a pretty how town
(with up so floating many bells down)
spring summer autumn winter
he sang his didn't he danced his did.

Women and men (both little and small)
cared for anyone not at all
they sowed their isn't they reaped their same
sun moon stars rain

children guessed (but only a few
and down they forgot as up they grew
autumn winter spring summer)
that noone loved him more by more

when by now and tree by leaf
she laughed his joy she cried his grief
bird by snow and stir by still
anyone's any was all to her

someones married their everyones
laughed their cryings and did their dance
(sleep wake hope and then) they
said their nevers they slept their dream

stars rain sun moon
(and only the snow can begin to explain
how children are apt to forget to remember
with up so floating many bells down)

one day anyone died i guess
(and noone stooped to kiss his face)
busy folk buried them side by side
little by little and was by was

all by all and deep by deep
and more by more they dream their sleep
noone and anyone earth by april
wish by spirit and if by yes.

Women and men (both dong and ding)
summer autumn winter spring
reaped their sowing and went their came
sun moon stars rain

e. e. cummings

в однім як містечку жив хтонебудь
(дзвони до землі дзвони до неба)
літо осінь зима весна
співав своє ні танцював своє так

жінки й чоловіки (і куці, і дрібні)
зважали на когонебудь взагалі ні
сіяли немає жали те ж саме
сонце місяць зорі хмари

діти відчували (хоч було їх мало
й вони надзабували коли підростали
осінь зима весна літо)
що ніхто його любила більше-побільше

коли по нині і крона по листку
сміялась його радощі плакала журбу
птаха по снігу метушня по тиші
небудь когонебудь було для неї всім

усі брали шлюб зі своїми кимсь
сміялись їх плачі вели свої танки
(сон яв надія а потім) вони
прощались до ніколи і спали свої сни

зорі хмари сонце місяць
(і лиш зі снігом стане трохи зрозуміло
як діти забувають пам'ятати поки
дзвони до землі дзвони до неба)

якось хтонебудь мабуть помер
(і ніхто припала йому до грудей)
діловитий люд їх поховав руч-поруч
мало-помалу було-побуло

глибше-поглибше і все по всьому
і більше-побільше снять вони свій сон
ніхто і хтонебудь земля по квітню
хочу по духу і якщо по так.

Жінки й чоловіки (і бом, і бам)
весна літо осінь зима
жали свій посів і йшли своїм приходом
сонце місяць хмари зорі

е. е. каммінґс
переклад Елли Євтушенко
Дощ (Катерина Калитко)
Дощ починається, дощ лягає пластом,
Дощ за дощем біжить, витягає ніж.
Це не сезон - сама суцільна судома.
Ти вдягаєшся, стоячи біля ліжка,
з кожною одежиною вбираєш десятиліття.
Біла сорочка болить, видає чужим
сховок у темряві. Шепчеш: лежи, лежи,
сонця не буде, сонця гарячий хліб
з'їли, хапаючись голоду, ніби стрижня,
теплі звірята, комахи і зайшлі люди,
вкрилися небом, поснули. Повзе остуда,
дощ торішнє відносить, змиває барви горішні.

По переломі все схоже на тінь хребта -
аерознімок річки, синя пір'їна на просвіт.
Рух залишається розкішшю, болем пронизує простір,
рух залишається крові, легеням, віям, вустам.
Десятиліття бавовни, латуні, але тебе
переламало шовкове.
Вбрався собі, стоїш,
не ворухнешся. Дощ піднімає ніж.
Тінь від ножа схожа на твій хребет.

Катерина Калитко

Existence (Василь Стус)
Менi здається, що живу не я,
а iнший хтось живе за мене в свiтi
в моїй подобi.

Нi очей, нi вух,
нi рук, нi нiг, нi рота. Очужiлий
в своєму тiлi. I, кавалок болю,
I, самозамкнений, у тьмущiй тьмi завис.
Ти, народившись, виголiв лишень,
а не прирiс до тiла. Не дiйшов
своєї плотi. Тiльки перехожий
межисвiтiв, ворушишся на сподi
чужого iснування.

Сто ночей
попереду i сто ночей позаду,
а межi ними — лялечка нiма:
розпечена, аж бiла з самоболю,
як цятка пекла, лаконiчний крик
усесвiту, маленький шротик сонця,
зчужiлий i заблуканий у тiлi.
Ти ждеш iще народження для себе,
а смерть ввiйшла у тебе вже давно.

Василь Стус
Enfer (Arthur Rimbaud)
si j’ai du goût ce n’est guère
que pour la terre et les pierres
je déjeune toujours d’air
de roc de charbon de fer

mes faims tournez passez faims
le pré des sons
attirez le gai venin
des lisérons

mangez les cailloux qu’on brise
les vielles pierres d’église
les galets fils des déluges
pains semés aux vallées grises

mes faims c’est les bouts d’air noir
l’azur sonneur
c’est l’estomac qui me tire
c’est le malheur

le loup criait sous les feuilles
en crachant les belles plumes
de son repas de volailles
comme lui je me consume

je me crois en enfer donc j’y suis
j’ensevelis les morts dans mon ventre
extase, cauchemar, sommeil
des erreurs qu’on me souffle, magies, parfums faux, musiques puériles
tu resteras hyène

au matin j’avais le regard si perdu et la contenance si morte que ceux que j’ai rencontrés
ne m’ont peut-être pas vue

Arthur Rimbaud

тільки й є у мене смак
до землі й до залізяк.
камінь, вугіль - то ж то сить,
ще й повітрям закусить!

звукопіллям
ти, мій голоде, крутись,
тиць-тиць
між отруйних повитиць...

їж, трощи бруківку злеглу,
престару церковну цеглу
і потопові сини -
хліб долинний, валуни!

голод мій - бадилля вітру
синь бліда,
ніби з раками живіт, ну -
і біда.

вила в зарослях вовчиця
і вихаркувала пір'я,
що лишилося від птиці:
слабну, як вона, з тих пір я.

я вірю, що я в пеклі, отже, так воно і є
я ховаю мерців у своєму череві
екстаз, кошмари, сон
нашіптувані брехні, оманливі аромати, дитяча музика
ти зостанешся гієною

вранці в мене був такий розгублений погляд і таке мертвотне обличчя, що ті, кого я зустрів, можливо, не бачили мене.

Артюр Рембо в перекладах Миколи Лукаша, Всеволода Ткаченка та Михайла Москаленка
Про проєкт
Електронно-поетичний проєкт Thuyone має на меті зазирнути за ту межу, за якою поезія перетворюється на музику, а музика – на чисте відчуття. Його назва відсилає до туйону – назви психоделічної речовини, наявної в невеликих дозах в абсенті. Абсент був улюбленим напоєм багатьох митців ХІХ-ХХ сторіччя, зокрема так званих «проклятих поетів», серед яких – Шарль Бодлер та Артюр Рембо. Водночас туйон не лише єднає цей проєкт з історією мистецтва, а й оприявнює наркотичну природу музики загалом – її ритми та гармонія діють на людей не менш потужно за будь-які речовини, при цьому позбавлена їхніх негативних ефектів.

Поезія, що лягає в основу синглу та майбутнього ЕР, підібрана не за традиційними критеріями на кшталт епохи, течії чи регіону. Натомість її різноманітність лише підкреслює, що поети різних часів і країн пишуть про схожі проблеми та схожі почуття, адже поезія – це, за висловом Гаманна, рідна мова людства, а отже, позачасовий і позапросторовий універсальний код.

Такою є і музика Thuyone – позачасовою, відірваною від будь-якого контексту, але водночас безпосередньою і невловимо знайомою - так ніби ці мелодії завжди крутились у вас десь на задньому тлі, аж поки не знайшли свого фізичного втілення.

Окрім презентації альбому на Х Книжковому Арсеналі, проєкт брав участь в онлайн-шоукейсі незалежних українських музиканток Play Like A Girl 3.

Елла Євтушенко – українська поетка, перекладачка і музикантка. Перекладає поезію та прозу з англійської і французької мов. 2016 року випустила дебютну поетичну збірку «Lichtung». Її музична історія включає різноманітні проєкти: це і рок-бенд «Drunk&Drowned», і електронний гурт «Микола і Телевізор». Детальніше про ці гурти можна дізнатися тут:
©
Музика і вокал, зведення і мастеринг: Елла Євтушенко
Запис вокалу: 1-3 - Христина Халімонова, 4 - Елла Євтушенко

Фото: Іванка Світляр
Дизайн: Оксана Гаджій
Комунікації: Богдан-Олег Горобчук

Made on
Tilda